Природа наділила людину справді безмежними можливостями. Центри психофізіологічної регуляції здатні розвивати їх в умовах нашого суспільства і радянської охорони здоров'я таким чином, щоб людина стала в десятки разів розумнішою, красивішою, духовно багатшою. Інакше кажучи, людина покликана не тільки дотримувати законів природи, а й змінювати зовнішнє середовище на основі пізнання цих законів, підпорядкування їх і керування ними.
Доречно згадати, що ритм фізіологічних процесів організму взаємопов'язаний з ритмом явищ природи, серед яких особливо істотні сонячна радіація і магнітне поле Землі.
Зміни фізіологічних функцій спричиняються й іншими факторами зовнішнього середовища і залежать від пори року, вмісту у продуктах харчування вітамінів і мінеральних солей. Сукупність усіх цих факторів (подразників різної ефективності) або стимулює, або пригнічує самопочуття людини і перебіг життєво важливих функцій в її організмі. Природно, що людині слід пристосовуватися до явищ природи і ритму їхніх коливань. Психофізичні вправи і загартування організму допомагають людині зменшити залежність від метеоумов і перепадів погоди, сприяють зближенню її з природою.
Насолода, одержана від спілкування з. природою, мистецтвом, музикою, супроводжується більш або менш вираженими зрушеннями у діяльності центральної нервової системи, що виявляються в тонусі (напруженні) м'язів, у секреції гормонів, а через них позитивно впливають на трофіку (живлення) всього організму. Для нормального функціонування мозку потрібен не тільки кисень і їжа, а й інформація від органів чуттів (сенсорна інформація). Особливо стимулює психіку новизна вражень, яка викликає позитивні емоції.
' Під впливом природи людина заспокоюється, а це допомагає їй піднятися над буденщиною. Врівноважена, вона набуває здатності спостерігати природу ніби через збільшувальне скло: то наближаючи об'єкти, що зацікавили,—дерева, вигини ріки, пагорби і переліски— то знову віддаляючи їх. Пристрасті й ворожнеча розчиняються у великому спокої природи і безкраїх просторах всесвіту. І справді, відтоді, як Юрій Гагарін вперше в історії людства вирвався у безкраї простори Космосу, люди Землі відчули себе жителями не тільки планети, а й до деякої міри Космосу. Людина, за образним висловом литовського поета Е. Межелайтіса, ногами стоїть на Землі, а руками впирається в Сонце. Вдень і вночі ми летимо в Галактиці серед космічних світил і наш організм зазнає впливу ритму космічних хвиль