Найважливішою умовою в оволодінні методами психофізичного тренування є вміння регулювати процес дихання, м'язовий тонус і стан психіки. Спеціальні дихальні вправи підвищують стійкість організму до кисневої недостатності, сприяють урівноваженню нервових процесів і, що важливо, підвищують ефективність ідеомоторних актів (образно уявних рухів і станів).
Як відомо, від ступеня м'язового напруження багато в чому залежить потреба організму в кисні, а під дією релаксації (розслаблення м'язів) знижується потік імпульсації від м'язів, зв'язок ї суглобів у центральну нервову систему. М'язова релаксація, яка використовується в багатьох варіантах, підвищує рівень перебігу нервових процесів. У результаті перехід від напруження м'язів до релаксації і знову до напруження сприятиме своєрідній гімнастиці нервових центрів, зокрема вегетативної нервової системи.
Правильне застосування дихальних вправ і оптимальних короткочасних затримок дихання після видиху, а іноді й на висоті вдиху, підвищує стійкість організму до кисневої заборгованості, що благотворно впливає на ферментні системи, на кровопостачання серця і мозку. Система вправ, запропонована нами, регулює артеріальний тиск, активізує кровоносні судини і капілярну сітку, поліпшує забезпечення організму киснем, урівноважує нервові процеси.
Психофізичне тренування сприяє також усуненню зайвих, мимовільних, неконтрольованих рухів. Спеціальні вправи знімають спазми, нав'язливі думки і т. д. Зміна напруження і розслаблення м'язів у поєднанні зі спеціальними дихальними вправами справляють регулюючий вплив і на гладкі м'язи внутрішніх органів, у тому числі й судинної системи.
У психофізичному тренуванні велике значення має зниження больового синдрому, що досягається застосуванням самомасажу. Він проводиться надавлюванням подушечками пальців на біологічно активні точки. Ці точки відповідають вторинним змінам у сполучній і. м'язовій тканинах, спричиненим тими чи іншими захворюваннями. Самомасаж активних точок, як і вібрація, викликана звукоруховими вправами, сприяє нормалізації живлення тканин.
Необхідно підкреслити, що психофізичне тренування у поєднанні з довільною м'язовою активністю і словесним підкріпленням ефективніше, ніж ізольоване словесне навіювання в аутогенному тренуванні. Психічний тонус інтимно пов'язаний з м'язовим тонусом. Отже, між рівнем м'язової активності організму і психічним тонусом існує взаємозв'язок і взаємопідкріплення. Було доведено, що дихальні і рухові реакції послаблюють тривожний стан. Саме на цьому грунтується доцільність застосування психофізичного тренування у комплексному лікуванні та профілактиці неврозів.
Провідним принципом тут є єдність тілесного (соматичного) і психічного. Психіка керує рухами, а цілеспрямовані спеціальні вправи, залишаючи сліди як у центральній і вегетативній нервовій системі, так і у свідомості, виховують навички, необхідні для стійкої поведінки в незвичайних, іноді екстремальних умовах у побуті й на роботі. Саме такий психологічний підхід підвищує ефективність фізичного виховання і лікувальної фізкультури, а також аутотренінгу.
Багаторічний досвід нашої роботи свідчить, що психофізична дія занять на людину, особливо при функціональних розладах нервової системи і неврозах, значно посилюється у тих випадках, коли лікувальна фізкультура свідомо і цілеспрямовано поєднується із самонавіюванням. Загальновідомо, що у динаміці тренування істотну роль відіграє психіка, тобто свідомість і емоції. Нагадаємо, що свідомість — це найвища, властива тільки людині, форма відображення об'єктивної реальності. Свідомість, як найвища регулююча функція нервової системи, стимулює біоритми мозку й емоційно-смислове прагнення людини до гармонійного розвитку. В лікувальній фізкультурі наша свідомість відіграє особливо важливу роль